Витинанка — одна з найдавніших форм українського декоративного мистецтва. За допомогою лише листа паперу і ножиць можна створити цікаві сюжетні й орнаментальні елементи для прикраси будівлі. Перші витинанки в українських хатах з’явились у середині XIX століття. Вони використовувались для декорування стін, вікон, полиць, пічок, меблів тощо. Для збереження українських традицій у Могилеві-Подільському створили унікальний музей витинанок, який є єдиним в Україні та другим у всьому світі. Далі на ivinnychanyn.
Історія створення музею
Офіційно музей “Українська витинанка” у Могилеві-Подільському відкрився у 2003 році, проте свою діяльність він розпочав набагато раніше. У 1993 році в місті вперше був організований Всеукраїнський захід “Українська витинанка” за ініціативи Марії Руденко, іменем якої названо музей, та Олександра Салюка, які вважаються відроджувачами давньої техніки витинання у всьому Подільському регіоні.
Колекція музею нараховує понад 1500 витинанок. Більша частина зроблена українськими митцями. Також тут є екземпляри з Литви, Польщі, Грузії, Молдови, Румунії та Китаю. Властиві Поділлю витинанки мали декілька типів розташування: шпалерне, килимкове та фіранкове, що дозволяло їх ефективно поєднувати разом з настінними розписами та вишивками, доповнюючи орнаментальні мотиви.
В музеї представлені як давні витинанки, зроблені ще Марією Руденко в минулому столітті, так і сучасні роботи. Витинанки створювались у вигляді фігурок, розет, дерев, стрічок, фіранок, серветок, а також вирізали виставкові екземпляри, що зберігаються під склом. В експозиції можна зустріти витинанки ажурні та силуетні, одинарні й аплікаційні, коли створюється єдина робота з декількох аркушів паперу, переважно різних кольорів.
Однією з причин такої поширеності паперових прикрас є дешевизна витратних матеріалів та легкість у виконанні. Крім того, українці надавали оберегового значення. За цим критерієм класифіковані витинанки-обереги та витинанки-бажання. Якщо створювали прикрасу як оберіг, на ній зображували хрест. Для скорішого втілення мрій створювали витинанку з зображенням бажаного. Наприклад, якщо пара довго не мала дітей, з паперу вирізали коня з лошам, або пташечок із пташенятами. Віра у магічну силу витинанок зробила мистецтво таким живучим та широковживаним.
Колекція музею постійно оновлюється новими витинанками і не тільки. Власники музею також розписали господарчі споруди у витинанковому стилі.
Організація фестивалю витинанки
Традиційно у Могилеві-Подільському проводиться міжнародний фестиваль витинанки. Першим організатором була Марія Авксентіївна Руденко у 1993 році, що народилась у місцевому селі Слобода-Яришівська, Могилів-Подільського району. З того часу кожні три роки у місті проводиться фестиваль, аби вшанувати пам’ять українських майстрів. У заході беруть участь митці з України, Польщі, Румунії та інших країн, які презентують цікаві та складні роботи у вигляді сукні, рушників, витинанки пейзажів тощо.
Посилити популярність витинанкового мистецтва вдалось Олександру Васильовичу Салюку, який представив виставку “Саїнські витинанки” у Києві в 1969 році, де зібрав найкращі паперові вироби односельців.
В межах фестивалю також проводяться майстер-класи від українських майстрів. Організатори заходу називають Могилів-Подільський “столицею української витинанки”. В місті сконцентрована велика кількість майстрів, які навчають мистецтву дітей та дорослих, аби популяризувати техніку не тільки в регіоні, а й в усій Україні.
