Вже не один десяток років люди знайомі з ювелірними виробами. Протягом всього життя нас оточує небувала краса мистецтва, але що ми про неї знаємо? Хіба ми розуміємо, через який шлях проходить ювелірний витвір перед тим як потрапити в руки до клієнта? Хіба ми знаємо, що в собі приховує професія ювеліра? Напевно, більшість із вас відповість словом ні на ці три питання. Саме тому в цій статті на ivinnychanyn.com ми розповімо вам історію вінницького ювеліра, який довгий час займається своїм покликанням.
Відданість своїй справі
Валентин Володимирович говорить, що з мистецтвом його познайомив батько. В юному віці хлопець ходив в художню школу та на уроки фотомистецтва. В ті часи хлопець не мав поняття, як користуватися ювелірним інструментом, але вже тоді він зміг викувати свою першу прикрасу – жіночий перстеник. Він подарував його своїй бабусі. Вона носила його 20 років, аж до самої смерті…
Потім хлопець пішов в армію, повернувшись, поступив у Вінницький політехнічний інститут здобувати професію інженера-механіка. Йому вдалося попрацювати на найвідоміших заводах сьогодення «Аналозі», «Кристалі» та підшипниковому заводі. В основному займався інструментальним виробництвом. Валентин стверджує, що в будь-якій роботі намагався задіювати творчі рецептори свого мозку. Завдяки цьому він створював неперевершені, об’ємні деталі.
У 1988 році на заводі «Кристал» організували першу ювелірну майстерню. На навчання відправили вісім чоловік. Разом з ними був і Валентин. Заради ювелірної справи чоловік залишив посаду начальника інструментального цеху. Зі слів Валентина – рідні були не дуже раді такому рішенню через те, що боялися, що це може негативно вплинути на усе його подальше життя. Але ювелір твердо стояв на своєму. Щоденно запасаючись книгами Валентин опановував теорію. Записував найголовніші правила ніші. І у час занять, і у вільний час вся його увага була прикута лише до цього.
Після курсів з ювелірної справи повернувся на завод. Тут уже почав працювати робітником-ювеліром та виготовляти стандартні вироби. Проте чоловік був незадоволений своїм рівнем. Саме тоді зародилася ідея відкрити власну ювелірну справу.
Вже у 1994 році його мрія стала реальністю. Валентин прославився не тільки в Україні, а й за кордоном. Одним з його основних мотиваторів стала любов до Батьківщини. Працюючи над своїми виробами, він уявляв, як буде представляти Україну на міжнародному ринку.
У свій час Валентин отримав срібну нагороду за дипломне дослідження. Усі його зусилля були направлені на самовдосконалення та результативність.
Щоб впливати на розвиток галузі по всій країні, чоловік вступав у спеціальні об’єднання, деколи створював їх сам. Каже, що гуртом набагато приємніше працювати, аніж наодинці.
Як обрати якісну прикрасу?
В нашій країні існує безліч ювелірних магазинів, проте не всі вони займаються продажем якісної продукції. Прикраса повинна не тільки мати привабливий вигляд, а й бути практичною. Пан Валентин дав декілька порад, як правильно підібрати прикрасу.
Одна з них – орієнтуватися на відомі бренди. Адже на ринку тримаються тільки ті виробники, які пройшли перевірку часом.
Також Валентин рекомендує не вестись на нижчу ціну. По-справжньому якісний товар проходить через низку випробувань і тільки тоді потрапляє на прилавок.
Попри складнощі, ювелір не зрадив своїй справі. Вже більш ніж 30 років він ощасливлює людей справжніми витворами мистецтва.
Своїм прикладом Валентин показує, як за допомогою наполегливості та працьовитості можна досягти майстерності у будь-якій справі.
Ніколи не здавайтесь та прямуйте до своєї цілі!