Ірина Борщова – колишня жителька Вінниці, пише ivinnychanyn.com, яка присвятила своє життя інженерії та змогла переїхати до столиці Канади Оттави, де працевлаштувалась у найбільший в країні науковий авіаційний центр, про що вона розповіла в інтерв’ю vn.20minut.ua.
Як з’явилась цікавість до авіації
Ще, бувши маленькою дівчинкою, Ірина полюбляла складати та переробляти конструктор, а також розбирати та збирати ляльку. Батьки думали, що стане хірургом, але дівчину цікавила не стільки лялька, скільки механізм, що знаходився всередині та видав звук, тому вона намагалась дослідити його.
У шкільні роки Ірині подобалось вивчати точні науки, тому ще у 9 класі знала, що продовжить здобувати освіту у Вінницькому національному технічному університеті. Так і сталось, після закінчення школи дівчина навчалась на кафедрі “Автоматики та інформаційно-вимірювальної техніки”, яку згодом перейменували на кафедру “Автоматизації та інтелектуальних інформаційних технологій факультету комп’ютерних систем і автоматики”. Змогла написати та захистити бакалаврську та магістерську дипломні роботи на тему “Системи уникнення зіткнення для безпілотних літаків”.
Далі завдяки зв’язкам її наукового керівника Романа Квєтного дізналась, що професор одного канадського університету шукає студентів, які б займалися подібними дослідженнями, тому вирішила подати документи на цю програму. В результаті її запросили на співбесіду, яку вона успішно пройшла, потім додатково склала іспит з англійської та змогла вирушити в Канаду.
Чому переїхала до Канади
За словами Ірини, ще коли вона навчалась в Україні, влада не особо переймалась розвитком інженерії та не виділяла достатньо коштів на цю галузь. В університеті було мало необхідного для навчання обладнання, ще й належному стані. Ірина розповідає, що одним з найважливіших уроків, який вона засвоїла в університеті стала самоосвіта. Вона навчилась самостійно шукати розв’язання проблем, не сподіваючись на когось.
Ірина вступила у Меморіальний університет Ньюфаунленда на спеціальність “Електроніка”, де вона захистила докторську роботу на тему автоматичної посадки безпілотних літаків та здобула ступінь кандидата наук. Для роботи над проєктом їй покрили всі витрати, оплативши комп’ютери, камеру, автопілоти, дрони та інші технічні засоби, яких вона потребувала. Тому вона могла вкласти всі зусилля у розробку проєкту.
Робота в науковому авіаційному центрі
По завершенню навчання Ірину прийняли на роботу у Національну дослідницьку раду Канади, що спеціалізується на науково-технічних дослідженнях та розробках. Відділення, де працює вінничанка займається вивченням авіації та розташоване в столиці Канади. Воно називається Flight Research та є найбільшим науковим авіаційним центром у всій країні. На базі цього відділу розташовується чимало літаків і гелікоптерів, які використовуються у різноманітних дослідженнях, що допомагають розв’язувати проблеми малих бізнесів та покращувати їх технології, пов’язані з авіацією. Вона їх щодня бачить з вікна свого офісу й радіє, що наважилась втілити мрію в життя.
Іншим напрямком роботи є вивчення питань автоматизації для створення безпілотних літальних апаратів. Одним з важливих внесків Ірини у цю галузь стало написання спеціальної програми, яка зчитує дані з радара і передбачає зіткнення з іншим літаком, а також дає вказівки пілоту який маневр слід здійснити, аби уникнути зіткнення. Ірина співпрацює з Transport Canada, Department of National Defense, університетами та малими компаніями.
Нові можливості дозволили подорожувати містами Канади і США — Ванкувер, Торонто, Монреаль, Галіфакс (Канада), Сієтл, Нью-Йорк (США).
