У кожному місті нашої країни є лікарні та поліклініки. Ми звикли, що якщо щось болить або екстрена ситуація – потрібно звертатися до лікаря. Якщо потрібно проходимо планові огляди і здаємо аналізи. Великий список лікарів, до яких можна звернутися, лабораторії, які видають результати аналізів за лічені хвилини, екстрена допомога де час йде на секунди – розкіш яку ми маємо. Далі на ivinnychanyn.
У дореволюційні часи про такі блага цивілізації населення Вінниці і мріяти не могло.
Перші згадки про лікарів у місті
Перший лікар, про якого згадується у Вінниці, був Скальський (як припущення, що вихідцем лікар був із міста Скали). Згадка датується 1767 року, а орієнтовні роки роботи лікаря Скальського 1750. В даний період Вінниця починає відбудовуватися та відновлювались після Руїни. В даний період у місті починається економічне піднесення, приїжджають ремісники, та різноманітні кваліфіковані майстри з усієї Речі Посполитої. Лікар Скальський мав гарну славу хорошого доктора у місті, тому йому виділили чималий клапоть землі в центрі міста, де він потім побудував гарний маєток з господарчими будівлями. Лікар Скальський практикував у місті приблизно з 1750 до 1760 років. 
У 1770 рр. прийшов мор (чума) до Вінниці, хворобу лікував знахар Заїка із Старого міста. Методи знахара були досить цікавими: він практикував викопування тіл померлих від чуми і повторне захоронення на межі між селами, на жаль, таким способом чума навпаки поширювалась.
Ось уривок з літопису про лікування чуми в Браїлові тим самим знахарем:
“З міста Вінсенна (Вінниці) навмисне привезли сільського чоловіка, який хвалився, що вгамує чуму; У той час як, отже, забобонний чоловік скликає нещасних біженців з лісів і рівнин до їхніх будинків і наказує їм перенести з їхніх місць усе, що є в їхніх будинках, вони ще сильніше заражаються інфекцією, і наступної ночі і протягом багатьох років після цього більше за інших вмирають, тікаючи за імпортом, селяни, обтяжені вагою грошей чи інших речей, які, будучи зараженими, також заразили свій власний будинок, а не лише багатьох своїх співмешканців, з якими, смерті, він вимагав найсправедливіших покарань. Відтоді чума все сильніше поширювалася в Брагиловцях (Браїлові) і сусідніх селах.”
За період другої половини XVIII століття чума лютувала 4 рази у Вінниці і окрузі. Літописець – капуцин, який описував події того часу відмітив, що за в 1756 році від чуми в місті померло 360 людей, а у 1771 році – 528. В той період за відсутності лікарів місцеве населення зверталося в більшості до знахарів.
За 1770 роки число лікарів у місті зросло: 2 лікаря і 3 цирюльника.
Перша аптека у місті
Від початку 1770 років на Брацлавщині з’являється “дохтор ботаніки і хемії” рабин Марко Штепсель (виходець з Галичини). Після переїзду до Вінниці заснував першу аптеку в місті. Марко Шепель здобув собі гарну славу практикуючим лікарем у Вінниці, слава про нього ширилась далеко за межі міста.
У другій половині XVIII cтоліття до Вінниці приїдуть лікарі:
- Фридерик Банке (який мав пару коней та практикував виїзди на дом);
- Йоахим Гейманс;
- Самуель Ґотліб Ґурш (німецький лікар, який також відкрив власну аптеку).
В ті часи лікарі самі виготовляють ліки і приписували їх хворим, і аптекарі окремо, виготовляли ліки, також прописували їх людям.
Окрім знаменитих лікарів у місті практикували ще й лікарі нижчих категорій: хірурги, цирульники, фельдшери, які також мали велику практику.
Судово – медичний огляд робили безпосередньо на суді, а також генеральним возним у присутності двох шляхтичів.
Через численні скарги населення на аптекарів та лікарів, що вони обманюють людей, було проведено розслідування. Висновки якого: всі лікарі, окрім Гейманса, не мали освіти, а були ремісниками.
Дійшовши висновку, що у місті потрібні сертифіковані лікарі, місцева влада відбирає трьох найкращих учнів семінарії Якова Постоловського, Власа Хмельєвського та Івана Крубовича. Відправляють юних студентів до Кракова на здобуття освіти лікарів.
Лише Яків Постоловський отримав освіту лікаря. Двоє інших вінничан виявились не придатними до науки.
В кінці XVIII століття у Вінниці практикують лікарі Яків Постоловський і доктор медицини Фридерик Ольоф. Обох лікарів обрано до магістрату ратними. Практики лікарям було достатньо, і відповідно жили вони доволі заможно, і могли будувати собі маєтки. Повідомляє нам https://uk.m.wikisource.org/wiki/
Вінниця кінець ХІХ століття
У місті Вінниця, яке уже було повітовим містом на 30,5 тисяч населення нараховувалось усього 8 лікарів. Ситуація була над критичною.
Покращення наступило, коли за контролем над медициною міста почав стежити сам Микола Іванович Пирогов. У 1910 році у Вінниці уже налічувалося 16 лікарів, 19 фельдшерів, 12 акушерок, і також 4 спеціалісти по щепленню від віспи. Лікарі надавали платні послуги, тому дозволити собі лікування могли тільки багаті верстви населення.
У 1866 році Микола Пирогов придбав землю в селі Шереметки (тепер село Пирогово), побудував будинок. Садибу назвав “Вишня”. В маєтку відомий і видатний хірург прожив останні 15 років свого життя. В своїй садибі облаштував шпиталь де два рази на тиждень приймав бідних безкоштовно.
За півтора року, вчений писав у своїх мемуарах, здійснив близько 200 складних операцій (ампутації, резекції), які усі пройшли успішно.
Перші великі лікарні
Микола Пирогов повністю контролював медицину у Вінниці. Керував заснуванням лікарні для душевнохворих у Вінниці, куди потім приїхав працювати молодий лікар Микола Оводов (міський голова – реформатор Вінниці). Саме Микола Пирогов вибрав місце для будівництва лікарні, довівши, що в Садках найчистіша природа і вода, які сприятимуть лікуванню хворих.
Після відкриття психіатричної лікарні там працювали видатні лікарі, які зробили великі відкриття у галузі психіатрії. Першим директором психіатричної лікарні був В.П. Кузнєцов, який доклав чимало зусиль для розвитку лікарні. У період з 1897-1900 роки у лікарні працював молодшим ординатором О. І. Ющенко, який згодом став академіком Академії наук Української РСР. Лікарня названа в честь О.І. Ющенка.
У Вінниці працювала земська лікарня, яка була заснована у 1905 році, але її розміри не покривали потреби населення. Тоді вирішили збудувати більшу лікарню.
У травні 1917 року засновано другий великий лікувальний заклад у Вінниці – земську лікарню, яку потім назвали на честь Миколи Івановича Пирогова. Ініціатором будівництва був Л. І. Малиновський, хірург і видатна людина Вінниці. Лікарня спочатку будувалася як суто хірургічна. Повідомляє нам vokl.org/istoriya-likarni.
Історія медицини Вінниці показує нам як місто переживало великі і страшні епідемії. Ситуація з медициною покращилась із розвитком міста. Вінниця ставала економічно активним містом, збільшилась кількість населення, відповідно збільшилась потреба в лікарях та лікарській практиці. Наявність аптек говорить про високу освіченість лікарів та аптекарів у фармацевтиці того часу. Хоч документи про освіту були не у всіх.
Епідемії і мори у Вінниці та окружних землях були стимулом до розвитку медицини в місті, будівництва лікарень. З повітового містечка Вінниця за декілька десятиліть перетворилася на осередок медицини та аптекарської справи в окрузі. Завдяки відомим та видатним діячам і лікарям регіону про Вінницю знають в багатьох куточках світу, зокрема через Миколу Івановича Пирогова.
