1 Жовтня 2022

Перша психіатрична лікарня у Вінниці

Related

Як вибрати агроволокно? Купівля якісного товару у Вінниці

Тисячі фермерів використовують покривний матеріал для високих урожаїв. Рішення...

Як у Вінниці на книжковому аукціоні збирають кошти для ЗСУ

Засновник спільноти “Враження UA” Олександр Гнатюк разом з Сергієм...

Колишні безхатченки виготовляють окопні свічки для українських військових

З настанням осінньо-зимового періоду в українських захисників підвищилась потреба...

Як не допустити виникнення карієсу? Поради лікаря

Зубна емаль є найміцнішою тканиною в організмі людини. Однак...

Поради з вибору електричного котла для системи опалення в домі

Зростання вартості енергоресурсів змушує задуматися над покращенням енергоефективності власної...

Share

Психіатрична лікарня ім. Ющенка, що розташовується на вінницькому Поділлі є не тільки лікувальним закладом, а й архітектурною пам’яткою з давньою і таємничою історією. Далі на ivinnychanyn.

Історія заснування лікарні

Психоневрологічна лікарня ім. академіка Ющенка розпочала роботу 25 травня 1897 року. Створення пов’язано з указом Катерини ІІ, який передбачав будівництво споруд для утримання психічно хворих людей у кожній губернії. В подільському регіоні для будівництва лікарні обрали місто Вінницю, через наявність густих хвойних лісів та річки поблизу, яка в ті часи вважалась однією з найбільших чистих у всій Європі. До того ж зручне географічне розташування міста дозволяло обслуговувати всю Подільську, а також Київську та Волинську губернії. 

Зведення лікарні розпочалось у 1892 році і тривало п’ять років. Над будівництвом працював архітектор Д. К. Пруссак, створивши зручне планування, за яким всі корпуси з’єднувались між собою. У середині будівля оснащувалась електрикою, вентиляційною й каналізаційною системами й була одним з небагатьох приміщень, де були прокладені такі зручності.

Керівництво лікарні очолив Василь Петрович Кузнєцов, який доклав великих зусиль, щоб створити зразковий медичний заклад. За часів його роботи були втілені інноваційні для того часу технології лікування та догляду за хворими. Лікар відмовився від насильницьких методів зв’язування, одягання гамівних сорочок. Натомість працював над облаштуванням внутрішнього затишку: пацієнтам видався простий, міцний одяг, а умови перебування у лікарні намагались наблизити до тих, в яких вони перебували до надходження в лікарню. Серед методів лікування активно використовували гідро- та електротерапію, організацію добровільної посильної праці, яка приносила користь і для хворих, і для лікарні.

Помер у 1901 році. Василя Петровича було поховано на кладовищі психіатричної лікарні, а також встановлено меморіальну дошку на стінах закладу.

Лікарня за керівництва Миколи Країнського 

Після смерті Кузнецова у 1901 році директором психіатричної лікарні було назначено Миколу Країнського. Він ввів систему поділу пацієнтів, за якою існувало три класи за рівнем утримання. Пацієнти першого класу за перебування у лікарні сплачували 12 карбованців 50 копійок, другого класу — 7 карбованців 50 копійок, а третій клас отримував лікування за кошти земства навколишніх губерній.

Класифікували хворих й за рівнем агресії. Були створені окремо жіночі та чоловічі відділення з розподілом на  спокійних, неспокійних, “буйних”, ”важких і неохайних” пацієнтів, відділення для соматичних хворих і окремі палати для хворих на епілепсію.

Також лікарня надавала послуги з утримання пенсіонерів, які також поділялись на три класи. Перший клас був найзаможнішим, їх перебування коштувало 125 карбованців, літні люди мали власну кімнату й прислугу. Другий клас сплачував 70 карбованців і проживав в окремих кімнатах, без прислуги. Пенсіонери третього класу платили за проживання 35 карбованців і розміщувались у загальних спальних кімнатах.

Діяльність лікарні під час Першої світової війни

З початком військових дій більшість персоналу лікарні відправилось на фронт або у військові училища, тоді на 1000 хворих залишилось три ординатори. З 1917 року фінансування лікарні значно погіршилось, що призвело до звільнення багатьох медичних працівників. А після завершення Першої світової війни, збільшилась кількість пацієнтів, які після фронту отримали вади психіки. 

Через відсутність коштів в лікарні не проводився ремонт, не працювали системи опалення та водопостачання, бракувало їжі для пацієнтів. Всі ці фактори призвели до підвищення летальності та спалах у 1919 році азійської холери та висипного типу.

Як з лікарні зробили казино в часи Другої світової

З новою війною розпочались нові важкі часи в історії лікарні. Під час окупації міста німці вдались до жорстоких методів знищення психічно хворих людей. В лікарні запровадили жорсткий режим харчування, за яким повністю вилучили з раціону масла та жири, а на добу виділялось лише по шматочку хліба на кожного хворого. Жителі лікарні помирали з голоду, а з приходом холодів замерзали у неопалюваних кімнатах. 

Багатьох пацієнтів розстріляли окупанти, інших труїли ціанистою ртуттю. Масштаби злочинів можна було повністю побачити лише після звільнення міста. На кладовищі лікарні було виявлено 18 могил для хворих, в кожній з яких знаходилось близько 40-50 тіл, коли місце на кладовищі скінчилось трупи почали скидати у кар’єр, який знаходився поруч з лікарнею, де було знайдено понад 800 розстріляних хворих. 

Після “очищення” будівлі окупанти створили на території лікарні військовий шпиталь для радянських полонених, які також поступово піддавались знищенню методами, застосованими раніше для пацієнтів. Окремо на кладовищі для них було створено 8 братських могил, де поховали близько 1000 солдатів.

Пізніше психіатричну лікарню переобладнали під санаторій та казино “Вальдюф” для офіцерів ставки гітлера. Існує легенда, що й сам фюрер близько місяця прожив на території медзакладу, проте документальні свідчення цьому відсутні.

Під час звільнення Вінниці від німецьких окупантів лікарня зазнала значних руйнувань.

Післявоєнне відновлення медичного закладу

Майже одразу після звільнення міста психіатрична лікарня почала відновлювати діяльність. Вже на початку 1945 року палати заповнювали 472 пацієнти. На той час керівництво закладу очолював Роман Якович Мар’янчик. Відновлення лікарні тривало протягом чотирьох років, а тоді почали будувати й нові приміщення. 

Після війни у багатьох містах психіатричні лікарні були вщент зруйновані, тому у Вінницю доставляли пацієнтів з Житомирської, Хмельницької, Рівненської, Волинської областей. Для лікування пацієнтів активно застосовувалась трудотерапія в майстернях, на господарських дільницях, в полі та саду та дозволявся догляд за тваринами. Така діяльність допомагала лікарні самостійно забезпечити себе харчами, а іноді й поділитись з іншими закладами.

Таємниці підвалів психіатричної лікарні

Психіатрична лікарня — гарне місце для народження міських легенд. За однією з них коридорами лікарні блукають привиди померлих пацієнтів. Одного разу директору медичного закладу навіть телефонували з шоу “Битва екстрасенсів”, аби приїхати зняти сюжет про привида, проте лікарка запевнила, що вночі, крім медичного персоналу, коридорами лікарні ніхто не ходить.

Інша легенда розповідає про декілька підземних поверхів, що знаходяться під будівлею психіатричної лікарні, де катували хворих і ставили над ними різні нелюдські експерименти. На території дійсно існують підвальні ходи, але вони складаються лише з одного поверху без додаткових заглиблень. Ще за довоєнних часів ці підземні коридори використовувались для пересування медичного персоналу, адже заборонялось проносити харчові продукти або білизну через двір аби не турбувати хворих. В деяких проміжках тунелів були прокладені рейки, щоб між приміщеннями закладу можна було перевозити речі на возах.

Після Другої світової війни більша частина тунелів завалилась, а ті, що залишились, використовуються як складські приміщення. Тому підвал лікарні, крім таємничих історій, що формуються навколо нього, нічим не відрізняється від будь-якого іншого підвалу.

.,.,.,.