Вінниччина має героїчне минуле. У далекому 1651 році місто обороняв 3-тисячний козацький полк, який вщент розгромив військо чисельністю 20 тисяч воїнів. Згадаємо як це було і спробуємо розібратися, що саме допомогло козакам вистояти. Далі на ivinnychanyn.
Історичні передумови
7 липня 1648 року Вінниця стає стає сотенним містом Кальницького полку. Територію приїхали обороняти війська Богдана Хмельницького на чолі з полковником Максимом Кривоносом. Місто активно розвивалося, було засновано декілька православних та католицьких монастирів. У Вінниці на той час жило приблизно 3500 жителів.
Важливе значення у подальшій долі міста зіграв Зборівський договір. Цей документ був підписаний 18 серпня 1649 р., згідно з ним діяли наступні положення:
- Україна отримувала автономний статус у складі Брацлавського, Київського і Чернігівського воєводств.
- На цих територіях головними ставали гетьман та козацький старшина.
- Козацьке військо збільшували до 40 тисяч.
- Коронне польське військо не мало права знаходитися на територіях автономії.
На Вінницю також розповсюджувалася дія договору.
Героїчна битва за Вінницю
Він розумів, що сили нерівні і без хитрощів виграти битву не вдасться. Полководець примінив тактику, яку поміняла хід протистояння. Іван Богун залишив частину козаків у місті, а з іншими вирушив на зустріч до польського магната Лянцкоронського, який прибув з шляхетською кіннотою і вже встигнув захопити Замок на острові Кемпа.
У березні того року було холодно, річка була покрита кригою. Козаки заздалегідь вирубали ополонки, притрусили їх сіном та снігом. Під час сутички військо Богуна імітувало паніку та почали начебто відступати до укріпленого монастиря, що знаходиться по той біку Південного Бугу. Насправді, таким маневром вони заманили кавалерію у пастку. Кіннота натрапила на ополонки і рухнула під воду. Більшість коронного війська там і полягло. Магнат Лянцкоронський ледве врятувався.
Згодом йому на підмогу прибув польний коронний гетьман Калиновський, який почав з новими силами штурмувати Вінницю. Військо навіть було озброєне гарматами. Іван Богун разом з городянами в цей час знаходилися в Єзуїтському монастирі. Новоприбувше військо безперервно штурмували місто, але Вінницькі .Мури тримали облогу.
13 березня Іван Богун намагався організувати переговори, щоб трохи потягнути час, але спроба була невдалою. Через кілька днів на поміч прибув 10-тисячний загін Йосипа Глуха, який надіслав гетьман Богдан Хмельницький, і у шляхетського війська шансів взагалі не залишилося. Нападники ганебно, в паніці відступили, тікаючи залишили свій обоз.
Цю героїчну битву за оборону міста Вінниця називають «Льодова пастка Богуна». Це було одне з найвідоміших військових протистоянь XVII століття. Якщо б тоді Іван Богун не втримав облогу та не врятував Вінницю, то, скоріше за все, місто мало б зовсім іншу історію, яка була б дуже невтішною для мешканців та їх нащадків.
