Ще з глибокої давнини дороги в містах почали покривати каменем. Залишки бруків в Месопотамії дозволили дослідникам зробити припущення, що таким методом вимощували вулиці вже в 4000 році до нашої ери. Брук використовувався для легкого вантажного транспорту або ж процесій. У кінці 19 століття в Римській імперії технологію покриття доріг було тотально покращено, що дало можливість легко пересуватися, пише сайт ivinnychanyn.com.
Початок будівництва бруківки на дорогах Вінниці
У Вінниці бруківка з’явилася лише на початку 20 століття. Вінницька “стометрівка” стала улюбленицею всіх мешканців міста. Вона простягається по частині вулиці Соборної, від авеню Миколи Оводова до вулиці Хлібної. Бруківка викладена камінчиками гарної форми, що виглядає дуже атмосферно і додає до антуражу центру міста старовинності та казковості.
До 1901 року вінницькі вулиці були суто ґрунтовими, після дороги міста почали замощувати камінням. Лише важко уявити як сутужно та незручно було жителям пересуватися містом, особливо в погану погоду. На фото нижче можна побачити, як виглядала вулиця Соборна до покриття бруківкою.
У 1901 році відкрилася і каменоломня, завдяки чому почали використовувати саме гранітний камінь. Перед тим, як почати роботи, вулицю Поштову озеленили деревами та побудували бульвар. Він якраз і простягається від вулиці Купецької (сучасна Миколи Оводова) до авеню Хлібної, що поблизу тодішньої Жіночої гімназії. Саме тому алеї дали назву “Бульвар Оводова”. До речі, довжина всім відомої вінницької бруківки майже шістсот метрів.
Як вдосконалювали бульвар з бруківкою впродовж 100 років?
У 1912 році по бульвару розпочинається будівництво трамвайної лінії, що обійшла алею з двох сторін. Саме тому перший трамвайний маршрут починався від Жіночої гімназії. У 30-их роках 20 століття вулиця вже була названа ім’ям Леніна. Вона все ще була покрита тим рваним звичайним бутовим каменем, що заклали на початку 20 сторіччя. Єдине, що змінилося, – виросли дерева, тому вулиця стала виглядати більш затишно та презентабельно. До того ж, у цей період мешканці Вінниці почали називати її “стометрівка”. Така назва активно застосовувалася до вісімдесятих років.
Так як у Вінниці у 1930 році стрімко почала збільшуватися кількість транспортних засобів, вирішили, що бульвар потрібно прибрати з центральної вулиці. Саме тому в 1936 році алею повністю знищили, а на її місці були вимощені квадратні камінці, які добре відшліфували. Цією прокладеною в центрі бруківкою ми можемо милуватися і до тепер, адже вона виглядає сучасніше за попередню. Окрім цього, проїзна частина стала просторішою та ширшою, що дало змогу водіям при потребі розігнатися. Також відомо, що тротуари у 30-их роках повністю заасфальтували.
Простіше були замощені трамвайні колії, на них не викладали візерунки, це були прості відшліфовані камінці. Уже в 1970-их роках їх обклали величезними бетонними плитами, а у вісімдесятих вони також були заасфальтовані. На початку 21 сторіччя трамвайні колії переклали за європейською технологією, щоб їздити стало ще зручніше.
У 2016 році на майдані Незалежності витягнули старі камінці та проклали гранітну бруківку, проте й стара досі виконує свої функції, адже вона надійна і може довго прослугувати. Іноді її лише доводиться ремонтувати, адже дорога починає просідати. Незважаючи на це, бруківка все одно міцна та безпечна, бо випробувана довгим періодом часу. До речі, можна побачити, який вигляд мала центральна алея на початку 20 століття, варто лише пройти вулицею Замостянською. Саме по ній досі зберіглася схожа бруківка ще тих часів.