28 Березня 2024

Весільні традиції Вінниччини у ХХ столітті

Related

Шлях до мрії. Історія вінницького ювеліра

Вже не один десяток років люди знайомі з ювелірними...

Відомі люди Вінниччини, які зачарували серця мільйонів

Місто Вінниця багате на культурну спадщину. Тут, в самому...

Розквіт волонтерства у Вінниці

Вже не один десяток років у Вінниці процвітає так...

Впровадження цифрових технологій в повсякденне життя вінничан

Вже довгий час у місті Вінниця здійснюється поступове вкорінення...

Видатні діячі Вінниччини

Українські землі – це домівка багатьох видатних діячів, які...

Share

Весілля є одним з найважливіших таїнств в житті кожної української дівчини та парубка, коли відбувається зародження нової родини. Тому у ці важливі дні дотримувались безлічі традицій та обрядів, завдяки яким молоде подружжя мало провести разом довге та щасливе сімейне життя. Далі на ivinnychanyn.

Традиції під час вінчання

Головні дійства весілля проходили у церкві, де молоді перед Богом обіцяли одне одному любов, вірність та чесність впродовж усього подружнього життя. 

Однією з найголовніших обрядодій було ставання на весільний рушник у церкві. За народною традицією вважали, що той, хто зробить це першим – буде головним у сім’ї Його простеляли матері та при цьому зазвичай підкладали гроші. Гроші могли замінити колоском, як це робили у селі Степанки, для заможного життя пари. 

Немало прикмет під час вінчання були пов’язані й зі свічками, які протягом всього процесу пара тримала в руках. Якщо полум’я було ясним і рівномірним, то і життя молодих мало бути світлим. Поганим знаком було загасання свічки у когось з пари, що вказувало на ймовірну ранішу смерть.

Також на шляху до церкви та й під час самого вінчання не можна було обертатись, хто б не звав, бо ця людина хоче у майбутньому розбити молоду сім’ю. Дивились, хто з молодих йде попереду, бо вважалось, хто йде вперед, той і буде верховодити у родині. А у самій церкві заборонялось проходити перед молодими, аби не перейти дорогу їхньому щастю.

В залежності від регіону Вінницької області, після вінчання молоді могли повертатися як до молодого, так і до молодої. Або, як в селах на українсько-молдавському кордоні, молоді поверталися кожен до себе додому.

Весільне застілля

Після повернення із церкви молодих та гостей чекав весільний обід. Готували холодні та гарячі страви. Найпоширенішою холодною закускою у більшості вінницьких сіл був холодець, або як його ще називали драглі, студінь чи гижки. На гаряче частіше за все готували тушковану капусту, а також голубці, картоплю, печеню. В окремих населених пунктах до весільного столу подавали борщ, наприклад, у Барському, Гайсинському, Козятинському районах. Також готували й каші, частіше гречану. Характерним алкоголем була самогонка.

Як правило черговість страв була такою: перше — холодне, далі випивали по сто грамів і вже тоді несли гарячі страви, після яких подавали кисіль, солодкі смаколики та випічку. Крім самогону, могли пити вино та різноманітні настойки. 

А коли подавали печеню до столу, це було певним сигналом до наступного дійства — покривання молодої.

Покривання для кожної дівчини було дуже особливим моментом, адже в цей час вона прощалася із дівуванням та набувала статусу жінки. Зніманням вінка могли займатись різні особи, в залежності від регіональних звичаїв. Це могла бути матір нареченої, старший дружка чи свекруха. Далі мати нареченого починає пов’язувати хустку. Як правило, дівчина спочатку двічі відмовлялась і лише з третього разу погоджувалась покрити голову, демонструючи своє небажання прощатись із дівуванням. Після того, як молоду зав’язали хусткою, вона перетанцьовувала із усіма незаміжніми дівчатами.

На завершення свята частували весільним короваєм. При цьому вводилась нова обрядодія — перепій, коли гості випивали за здоров’я молодих, а натомість отримували шматочок короваю. Як правило, коровай ділив староста, старший боярин або хрещений батько. Серединку або частину з квітами віддавали молодим, нижню частину короваю – підошву віддавали музикантам, решту короваю роздавали всім гостям.

Випроводжання молодої в дім молодого

Після завершення святкування молоду проводжали в новий дім. За традицією мати давала дочці придане. До початку 60-х рр. ХХ ст. найчастіше давали постіль, посуд, вбрання дівчини, яке складали в скриню. Більш заможні батьки могли дати у придане худобу.

У деяких районах побутував обряд комора, коли молоді спали в коморі окремо від усіх, наприклад в Іллінцях. Але переважно лягали спати в хаті.

Також під час першої шлюбної ночі старші члени родини любили перевіряти наявність дівочої цноти. У деяких регіонах Вінницької області після ночі брали простирадло, намотували на палку і носили по селі показувати, що наречена була “дівчиною”. Неприпустимим було, коли молода була нечесною, тоді соромили як саму молоду, так і її батьків. Молодій могли змастити ворота дьогтем або відрізати косу.

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.