Ти з нами будеш вічно жити,
Як сяйво сонця, як вечірній спів,
Ти так любив землі своєї квіти,
І так, як квіти, ти людей любив
В. Сосюра
На честь нього споруджено пам’ятники, названо університет та написано безліч наукових робіт, де досліджено його творчість, життя та світогляд. Це талановитий вінниччанин Коцюбинський Михайло Михайлович. Наш чутливий та прекрасний Сонцепоклонник, що досі живе в серцях українців. Його творчість вивчається в університетах та школах, а роботи захоплюють дух майстерним словом, з якого ллється вся вкладена в них душа автора, пише сайт ivinnychanyn.com.
Михайло Коцюбинський – це не просто один з найоригінальніших письменників за всю історію української літератури, але й заклятий мрійник, унікальний прозаїк, твори якого наповнені глибоким сенсом та психологізмом. Це громадський діяч та просто чуйна людина, що прославила не лише Вінниччину, але й усю Україну.
Михайло ще з підліткового віку мріяв стати “великою людиною”
Народився Михайло в сім’ї дрібного урядовця, який часто пиячив та не терпів до себе поганого ставлення, тож був безвідповідальним та запальним трудоголіком. Мати ж обожнювала свого маленького кучерявого хлопчика з карими очима. Дитинство пройшло в переїздах, адже з Вінниці родина переїхали до села, а потім у невеличке місто Бар. Згодом Коцюбинські опинилися в Шаргороді, де 12-річний Михайло закохався у дівчину, що була на 4 роки старша за нього. Саме тому хлопчик захотів стати “великою людиною” і почав багато читати, аби сподобатися неймовірній красуні. З цього моменту в Сонцепоклонника і зародилася любов до прози.
Вищу ж освіту Михайло Михайлович так і не здобув – у переліку закладів, де навчався парубок, лише Шаргородська духовна академія. Водночас з хлопцем завжди було про що поговорити, до того ж, він знав 10 іноземних мов, завжди проявляв себе як високоінтелектуальна особистість.
Коли сім’я повернулася до Вінниці, у них почалися постійні негаразди: матеріальні труднощі, звинувачення в “неблагонадійності”, обшук дому, конфіскація забороненої літератури, мати осліпла, а батько помер. Михайло почав багато працювати та вчитися, спочатку займався приватними уроками, потім став домашнім учителем.
У цей період життя вийшли і перші твори письменника, зокрема «Андрій Соловейко, або Вченіє світ, а невченіє тьма». Проте оповідання розкритикували, на це вплинула його активна громадянська позиція і популяризація революційних ідей. Невдовзі письменник став учасником “Братства тарасівців”, почав багато писати, більшість творів і віршів не видавав.
Невірний у шлюбі Михайло написав понад 300 інтимних листів коханці
Особисте життя Михайла Коцюбинського складалося не так прекрасно, як хотілось би. У родині, в якій чоловік працював репетитором, письменник зустрів Марію Міхневич. Не враховуючи того, що він безмежно закохався, вони не були довго разом через скруту в сім’ї дівчини та інші життєві обставини. Та Михайло недовго мучився через нерозділену любов, невдовзі доля зводить нашого земляка з Вірою Дейш, цікавою та ерудованою жінкою. Вона і стала його дружиною, коли симпатія переросла у пристрасне кохання. Проте, коли родина вже мала 4-ох дітей, почалася гнітюча сімейна криза.
Негаразди у кар’єрному рості негативно вплинули на стосунки з Вірою, тому в романтичного любителя сонця та квітів з’являється коханка. Олександра Аплаксіна – так звали дівчину, якій Коцюбинський написав понад три сотні листів про палкі почуття, проте за проханням дружини Михайло родину все ж не покинув.
“Я ще можу не противитись, коли ображають мене як людину, але коли ображають мій народ, мою мову, мою культуру, як же я можу не реагувати на це?”
Дійсно, Михайло Коцюбинський був літератором-активістом. Він часто відстоював ліберально-просвітницьку позицію, допомагав народу, пропагував самостійницькі ідеї. Також був учасником української організації “Просвіта”, де регулярно популяризували культурну освіту. У роботах “Fata Morgana” чи “Тіні забутих предків” теж добре зрозуміло, що він любив Україну, пишався її красою, обожнював мову і відчайдушний народ. Доробки Сонцепоклонника цінні й своїм глибоким психологізмом, автор настільки чітко вмів передавати свої почуття та думку в прозі, що вони нікого не залишають байдужим і до сьогодні. За допомогою імпресіонізму, використанню рис неоромантизму, звісно, й таланту Михайла, твори виходили настільки драматичними, дивовижними та “живими”, що їх почали екранізувати та грати у театрах.
Вінницький літературно-меморіальний музей імені Михайла Коцюбинського
На 48 році життя Коцюбинський помер через туберкульоз. Хоча й поховали його у Чернігові, на Вінниччині про нього не забувають. Зараз облаштований музей-садиба, де майстер слова народився і жив деякий час.
Відкрили його 8 листопада 1927 року, на сьогодні налічується понад 9 тисяч експонатів: архіви, речі побуту, спогади, творчість.
У Вінниці також поставили монумент Михайлу Михайловичу, що розташований на території педагогічного університету.
Про нього багато написано, його праці продовжують досліджувати, його досі пам’ятають з превеликим теплом, як того світлого мрійливого хлопця, що любить сонце, квіти і соняхи.