Ліна Костенко – приклад для українців. Геніальна поетеса і письменниця не боялася влади зараз воліє мовчати. З нами так само щиро, сміливо та відкрито говорять її твори. Своїм життям та творчістю геніальна Ліна Костенко заслужила титул сумління нашої нації. 19 березня 2021 року письменниці виповнився дев’яносто один рік. Далі на ivinnychanyn.
Біографія Ліни Костенко
Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 року.
- 6 років – родина перебралася до столиці, де Ліна закінчила школу.
- 16 років.- перша збірка поезії
- 26 років – Київський педагогічний інститут та Московський літературний інституті імені О. М. Горького
У цей час в Ліни Костенко виходять збірки:
- “Проміння землі”
- “Вітрила”
- “Мандрівки серця”
- “Зоряний інтеграл”
І з 1962 року на протязі п’ятнадцяти років відтоді Ліна Костенко була “забанена” цензурою.
Нею у цей час було створено найкращі твори та збірки:
- “Берестечко”
- “Маруся Чурай”
- “Над берегами вічної ріки”
- “Неповторність”
- “Інкрустації”
Ліна Костенко у творчому та публічному світі брала ще одну 10-річну перерву за власним бажанням.
Письменниця та жива легенда українського слова протягом недавніх двох років видала лише дві книги:
- 2010 – “Записки українського самашедшого”,
- 2011 – “Річка Геракліта”
І від тоді, вже 10 років пані Ліна не радує шанувальників новими творами. Зрозуміло що роки беруть своє. Бажаємо їй здоров’я
Коротка біографія Костенко: хронологічна таблиця
- 1930 – народилася Ліна Костенко.
- 1936 – переїхала до Києва;
- 1937-1941 рік – навчання в школі;
- 1951-1956 – здобуття вищої освіти в Київському педагогічному інституті, а потім у Московському літературному інституті імені Горького;
- 1957 рік – виходить перша збірка віршів Ліни Костенко під назвою “Проміння землі”;
- 1958 рік– збірка віршів “Крила”;
- 1961 – збірка “Мандрівки серця”;
- 1963 – збірку віршів “Зоряний інтеграл”, а також книгу “Княжа гора” знімають з верстки;
- 1965 – Костенко пише лист-протест проти постійних арештів української інтелігенції;
- травень 1968 року – лист на захист В’ячеслава Чорновола у відповідь на наклеп про нього;
- 1973 рік – Ліна Костенко потрапляє в так званий чорний список інтелігентів;
- 1977 року – виходить перше після заборони зібрання творів Ліни Костенко “Над берегами вічної ріки”;
- 1979 рік – опубліковано роман “Маруся Чурай”;
- 2010 рік – поема “Либідь”, загальний наклад якої склав 14000 примірників; перший роман Костенко “Записки українського самашедшого”, який викликав небувалий ажіотаж;
- 2011 рік – поетичні збірки “Мадонна перехресть” і “Ріка Геракліта”.
Цікаві факти про Ліну Костенко
- У 1963 році написала сценарій до фільму “Перевірте свої годинники”. Однак, остаточний варіант, який називався “Хто повернеться – долюбить” був так змінений, і Костенко відмовилася від авторства сценарію;
- Ліна Костенко відмовилася від премії “Золотий письменник України”, від звання Героя України;
- У 2005 році Ліна Костенко їздила до Чорнобильської зони. Письменниця рятувала предмети побуту і артефакти від знищення;
- Дочка Ліни Костенко – письменниця. Син поетеси – працює програмістом у Штатах. Внучка вивчає філософію у Римському університеті
Ліна Костенко має чимало регалій:
- почесний доктор Чернівецького національного університету (2002);
- лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка (1987);
- лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги (2000);
- почесна відзнака Президента України (1992);
- Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2000);
Отож підсумовуючи хочеться закінчити статтю віршованими рядками.
Ой, глянь, то срібло місяця торкнулось пасми,
І шкіра в зморшках, наче у воді тримала руки.
А може час біжить невпинно, не підвласно,
А може нам всі ті роки – отрута?
Нам просто вже, скоріш за все, прийдеться,
Останній раз на сходах в Рай пройтися.
Шкода, що нам не заспіває соловейко,
І не почує близький – не журися!
Нас пам’ятатимуть на фото нескінченних,
У заримованих крихких словах кохання.
Коли залишим вічне щось – нужденним,
Пам’ять о нас не обере мовчання…
А поки ми живі – гайда, в дорогу!
Гортаючи старі фотоальбоми!
Хоч вік поважний, трошки, біля дому
Разом з сім’єю, ми не маєм втоми! (с) Юрій Лук’янович
