Леонтович. Сучасне буття музею-квартири генія Вінниччини

26. March 2021 Juri Lukyanovitch

Микола Леонтович – композитор неповторний. Сприйнявши й глибоко засвоївши традиції, він упевнено пішов своїм шляхом, склавши власним доробком цілий етап у розвитку української хорової музики. Далі на ivinnychanyn.

1



Композитор зумів відібрати все краще з творчості попередників і сучасників, доповнити його досягнення світової культури, збагатити власним досвідом, поєднати все це з народною пісенністю і створити такі шедеври хорового мистецтва, які стали школою художньої майстерності для цілого покоління митців.

В обробках народних пісень Леонтовича все становить надзвичайний інтерес: поліфонічна тканина і гармонія, народна і авторська мелодика та метроритм народної пісні.

Обробки Леонтовича насичені, здавалося б, діаметрально протилежними якостями: складністю і простотою, мудрістю і наївністю, символікою і реалізмом, узагальненістю образного змісту і глибиною підтексту, об’єктивністю епосу і характерністю портретних зарисовок та динамікою дії драми, історичною вірогідністю пісні і сучасністю почуттів, що зазвучали в обробці.

Гармонічна мова Леонтовича стоїть незрівнянно вище від мови його попередників. Знову і тут, ідучи шляхом поглибленого розкриття музичних образів народної пісні, Леонтович користується гармонією як одним з могутніх засобів музичної виразності, досягаючи поліфонічними засобами великої самостійності голосів. Леонтович сміливо користується дисонансовими звучаннями, ніде не зловживаючи ними, а виходячи з логіки розвитку кожного голосу.

Музична спадщина Леонтовича – це неоціненний внесок в українську та світову музичну культуру. Без творчості нашого класика зараз неможливо собі уявити хорове мистецтво XX століття в усьому його різноманітті. Ім’я Миколи Леонтовича сприймається з великою пошаною як в Україні, так і за її межами.

Розділ про любов

1

У 1901 році М. Леонтович – вчитель церковного співу та чистописання у Тиврівському духовному училищі, знайомиться з освіченою дівчиною Клавдією Феропонтівною Жовткевич (сестрою дружини Ф. Наливанського – колеги Леонтовича). Вже 22 березня 1902 року історія оформлюється офіційним шлюбом. В сім`ї народжується донька Галина. Після революційних подій 1905 року дружина втрачає другу дитину – хлопчика. І хоч так і не народила Клавдія сина, пізніше у сім’ї з’явиться друга донька – Надія.

Втім, назвати вірним сім’янином Леонтовича складно. Відомо, що під час викладання у тульчинському жіночому єпархіальному училищі він береться за написання хорової опери “На русалчин Великдень” і прагне удосконалити текст лібрето, який написала його вихованка Надія Танашевич.

Надію називають Музою композитора. Існували підозри, що між дружиною та Миколою все було узгоджено з приводу його від’їзду за кордон разом із новою коханою. Завадила трагічна ніч у Марківці…

В 1921 році в с. Марківка проживали батьки Леонтовича. Останнього дня грудня 1920 року за старим стилем Микола Дмитрович разом з Чирським вийшли з Тульчина.

Проте до Марківки, куди тримав путь у гості до батька, Леонтович потрапив не одразу. І ця деталь, як побачимо далі, дуже важлива. Вони подорожували пішки два дні, підночовували в Ладижинських Хуторах, у домі священика Сергія Смолянського. А далі, аж до 8 січня, композитор гостював у Теплику в Греха та в Стражгороді – у родині Н. В. Танашевич. Отож у Марківці він з’явився тільки 8 січня (21 січня за новим стилем) у другій половині дня. Ніщо не віщувало лиха. Незабаром з’явилися двоє гостей. Врешті, нежданий гість відрекомендувався, хоча й ніхто не питав його про це. Сказав, що, мовляв, проводить боротьбу з бандитизмом. Отож ночувати у самому селі боїться, щоб, бува, не вбили.

Це був Грищенко, агент ВЧК, від рук якого в ніч на 23 січня 1921 року в домі свого батька у селі Марківка (нині Теплицький район Вінницької області) трагічно загинув Леонтович.

Смерть

1

До висновків про ознаки політичного вбивства композитора підводять публікації останніх років, де наголошується, що “…останню крапку над “і” у питанні: хто вбив Леонтовича?” ставить секретний рапорт начальника Гайсинського повітового відділу міліції, з якого ми дізнаємося, що вбивство здійснив представник влади – чекіст”.

Його вбив агент ЧК Афанасій Грищенко, не якийсь злодій, не бандити, а, як ми розбирали цю справу, це була цілком продумана акція. Вбивство було не тому, що композитора національного вбили, само собою, але Микола Леонтович входив в Синод української автокефальної церкви, і всі хто туди входили, вони були у списках ЧК на знищення., 

Музей-квартира

Музей-квартира М. Д. Леонтовича – музей «Щедрик» – це дім легендарної мелодії, яка стала символом Різдва у всьому світі. Твір, над яким Микола Леонтович працював майже усе своє життя, спершу здобув успіх в Україні, а згодом закріпився в західній культурі. 

Витоки Щедрика знаходяться серед народної творчості, а оброблений генієм, він розпочав свою мандрівку концертними залами, кіно екранами та навіть популярними серіалами. 

Мелодію виконують в стилі від класики до року, відбуваються флешмоби, створюються рейтинги найкращої обробки. Праісторичне начало відгукується в серцях людей з усього світу, коли вони чують цей передзвін. В яких же умовах народжувався цей спадок світової культури?

В період з 1908 по 1921 рік (з 31 року і до смерті) дім Миколи Леонтовича знаходився у Тульчині. 

Тут він створював музику, викладав співи у жіночому єпархіальному училищі (1908 – 1918 рр.), головував у тульчинській «Просвіті». В Тульчин Леонтович неодмінно повертався зі своїх творчих подорожей до Києва.

Меморіальні кімнати прикрашають художні картини родички композитора Вікторії Леонтович та бюст Леонтовича авторства відомого українського скульптора Галини Кальченко.

Три експозиційні кімнати обновили сучасними стендами з QR code та інтерактивними тач панелями. Відтепер кімнати присвячені темам 

  • «Життя Леонтовича» 
  • «Капела ім. М. Леонтовича» 
  • «Щедрик». 

Вони розповідають про найважливіші моменти з життя та творчості композитора, тут можна побачить рідкісні світлини, особисті речі та музичні інструменти. Кімната «Щедрик» сформована з напрацювань музикознавців Валентини Кузик та Тіни Пересунько.

Багато додаткової інформації можна отримати в Музеї 

  • Життєвий шлях М. Леонтовича 
  • Твори Леонтовича 
  • Бібліографія 
  • Культурний код Щедрика 
  • Світовий тріумф Щедрика
  • Щедрик в сучасній культурі 
  • Тульчин – столиця Щедрика 
  • Хорова капела М. Леонтовича

Завдяки QR code ви зможете закачати в свої гаджети ту чи іншу книгу про Леонтовича і, таким чином, забрати частинку Музею із собою!

В музеї завжди людно – масові заходи, творчі зустрічі, ювілеї композитора, екскурсії є повсякденною творчою практикою для працівників музею. В Музеї склалася традиція в День народження композитора проводити «Українські вечорниці». В цей день сюди приходять композитори, поети, учасники хорової капели, студенти.