1 Лютого 2023

Антон Федорович Турчанович – винайшов польову кухню, працюючи і проживаючи на Вінниччині

Related

Операція під наглядом саперів: як витягували нерозірвану гранату з тіла українського захисника

Андрій В'ячеславович Верба — військовий хірург, генерал-майор Медичних сил...

Як вінницька художниця перетворює ящики від боєприпасів на витвори мистецтва

Олена Косівська — вінницька художниця з Мурованих Курилівців Вінницької...

Вінницький фотограф знайомить світ з війною в Україні

Костянтин Ревуцький — відомий вінницький фотограф, який у мирний...

До чого приводить схуднення: випадки анорексії у Вінниці

Щорічно до Вінницької обласної психоневрологічної лікарні імені Ющенка поступають...

Share

Якісна і смачна їжа потрібна кожній людині від малого до старого. Харчування солдат в армії відіграє велику роль у їх бажанні служити на благо Батьківщини. Далі на ivinnychanyn.

“Не будете годувати свою армію – будете годувати чужу” – Гай Юлій Цезар, відомий полководець і правитель Римської імперії.

Розкажемо вам про винахідника польової кухні, яка здатна нагодувати не один десяток людей, і не тільки військових. Винахідник польової кухні – Антон Федорович Турчанович.

Початок

Антон Федорович Труханович народився 17 січня 1854 року, місце народження не відоме, в родині дворян, які за певних причин втратили всі свої статки. Навчався і закінчив гімназію в місті Холм.

Армія

Антон Федорович вступив до лав армії 18 листопада 1875 року. Почав службу маючи звання рядовий. Перебуваючи на службі в армії, Антон Турчанович, брав участь у російсько-турецькій війні. За відвагу та мужність на полі бою, перебуваючи у складі корпусу Михайла Скобелева, нагороджений Георгіївським Хрестом.

Під час проведення спеціальних операцій на полі бою Антон Федорович брав участь у полоненні Османа-паші. Після такої заслуги одержав звання прапорщика і направлений у Київське піхотне училище.

Антон Турчанович поступово просувався по службі: спочатку підпоручик, потім  – поручик і штабс-капітан. Починаючи з лютого 1898 року отримує звання полковника. З лютого 1910 року отримує звання полковника. Турчанович – учасник російсько-турецької, китайської і японської війн. 

Офіцерська робота

Антон Федорович Турчанович переїздить до Вінниці у 1913 році. Перебуваючи на посаді офіцера Антон Федорович, побувавши не на одній війні, почав задумуватись: як полегшити життя солдатам на полі бою. Адже стан війська був жалюгідний: одяг був нікудишній, солдати напівголодні.

Солдацька кухня в поході була дуже примітивною: їжу готували у величезних казанах на вогнищі, які перевозили на підводі.

Ідеї і пропозиції

Іде, по вдосконаленню солдатської кухні, Турчанович пропонував виявляти вищому командуванню. Авторам кращих ідей обіцяли премії та нагороди. 

Для винаходів були визначені технічні умови. Зокрема пропонували до створення два види польових кухонь:

  • піхотно-артилерійська, яка повинна пересуватися на чотирьох колесах;
  • кавалерійська – кухня, яка мала пересуватися на двох колесах.

Власний задум

Починаючи з 1898 року Антон Федорович перебуває у Жмеринці на посаді полковника та заступника командира з господарської частини 12 полку. У Жмеринці, а за іншими джерелами в Тульчин, Антон Федорович починає втілювати свої задуми про польову кухню у вигляді креслень на папері. 

Уже у 1903 році винайшов першу солдатську кухню-пекарню-кип’ятильню. І уже через невеликий період Антону Федоровичу було вручено патент номер 12256 на винахід солдатської кухні.

Перше застосування винаходу

Важливість і зручність польової кухні було випробувано під час російсько-японської війни. Уже у 1904 році польові кухні зразка А.Ф. Турчановича відправляли по всьому фронту. Антон Федорович отримував листи-подяки від різних чинів армії.

Вигідність та економічність винаходу була надзвичайною: обід з трьох страв готували три години, вечеря була готова протягом півгодини. На місці готували страви. Вода закипала за 40-45 хвилин. Палива для приготування їжі потрібно було не багато, до того ж як паливо могло бути усе що горить: хмиз, торф, вугілля.

Пенсія і забуття

В жовтні 1917 року Тимчасовий уряд звільнив Турчановича з лав армії надавши пенсію та право носити мундир полковника. Останні роки життя Антон Федорович провів у Брацлаві в будинку своєї доньки. Під час фашистської окупації 1943 року Антон Федорович помер від голоду в тому ж будинку. 

Жаль, що людина, яка нагодувала не одну армію померла від голоду.

В Жмеринці, на тому місці де стояв полк Турчановича, нині розташоване училище, де готують молодих кухарів.

Винаходом Турчановича користується весь світ. Жаль, що і наші вороги.

.,.,.,.