3 Грудня 2022

Видатний дитячий лікар Олександр Олександрович Калінчук

Related

Як на Вінниччині організували санаторій в історичному палаці

Немирівський санаторій “Авангард” відомий не тільки як оздоровчий заклад...

Як Феодосій Добжанський став світовим науковцем та радянським зрадником

Феодосій Добжанський є одним з найвідоміших біологів, визнаних у...

Share

Здоров’я для кожної людини має велике значення. Важливість хорошого самопочуття кожен розуміє, не рідко, лише тоді, коли захворіє. Особливо важко переносити батькам хворобу дитини. Лікар – людина, яка безпосередньо знаходиться біля хворого і дуже прискіпливо слідкує за перебігом хвороби за станом здоров’я. Особлива увага приділяється дітям, адже діти – це майбутнє. Розповімо вам про видатного дитячого лікаря хірурга – онколога Олександра Олександровича Калінчука. Багато хто знає його як Сан Санич. Далі на ivinnychanyn.

Прекрасний спеціаліст, лікар від Бога, людина, яка врятувала чимало життів. Сотні, можливо тисячі пацієнтів, як дітей так і дорослих, вдячні Олександру Олександровичу за врятоване життя і здоров’я. Багато вінничан, жителів області та Українців знають цього прекрасного спеціаліста, але мало тих людей хто знає його історію. Ми хочемо познайомити вас з життям Олександра Олександровича.

Ранні роки

Народився Олександр Калінчук в Київській області, місто Прип’ять, 8 серпня 1978 року. Мама, Лідія, працювала в оптиці техніком по огранюванню лінз, батько, Олександр, вчитель фізкультури в середній школі. У Олександра Олександровича є сестра Анастасія, яка молодша на 8 років.

Перший клас Олександр закінчив у місті Прип’ять. Сталася аварія на Чорнобильській АЕС, сім’я змушена була екстрено виїхати з міста. Переїхала сім’я Калінчуків до міста Харків де прожили 2 роки. Олександр навчався в молодшій школі міста Харків №27. Олександру, серед предметів у школі, найбільше подобається фізкультура тому що батько веде уроки.

У 1988 році сім’я Калінчуків  переїхала до міста Вінниця. Навчання Олександра продовжилось в школі №4 яка спеціалізується на поглибленому вивченні біології та хімії. До 9 класу навчався у звичайному класі. Олександр не планував зв’язувати своє життя з медициною. В сім’ї лікарів і медсестер не було. З 4 по 9 клас майбутній лікар мріяв стати архітектором а потім військовим. 

Після здобуття Україною Незалежності, а саме в період навчання Олександра з 7 по 9 клас, в країні була скута. Кожен виживав, які міг. Тому уся родина садила на городі у бабусі різноманітні овочі, збирали і продавли їх на базарі. Олександр в цей період активно допомагав мамі: вставав о 4-5 годині ранку, допомагав вивести сумки з товарами на базар, розкласти товар. Потім їхав на навчання. Коли закінчувалися уроки приїздив до мами на базар, допомагав зібратися і їхати додому. Потім були тренування, так як батько вчитель фізкультури, тренування були різноманітними: від футболу і баскетболу до легкої атлетики. Після тренувань було домашнє завдання.

Усі вихідні і свята Олександр з сестрою проводили в селі Вікентіївка Липовецького району де жила бабуся. У бабусі було господарство і город, за яким потрібно було допомагати доглядати. Заготовляли дрова, возили вугілля, косили траву, доглядали город, доглядали господарство. 

Рішення бути лікарем

Мрії про майбутню професію військового змінив один випадок, який стався на літніх канікулах між 8 і 9 класами. Двоюрідний брат Олександра відрубав собі шматок пальця, а Олександр, як людина, яка знаходилась поруч повинен був надати допомогу. Він зрозумів, що надати допомогу не може, адже не вміє. В той самий час Олександр розуміє, що хоче бути лікарем, а саме лікарем хірургом. Того ж літа майбутнього лікаря зацікавила книга Михайла Зубицького про народну медицину, лікування травами. Мало того, Олександр сам влітку збирав трави, готував настоянки, пив сам, лікував батька, матір, сестру, бабусю. І по справжньому вірив, що ці відвари і настоянки допомагають.

Також великий вплив на рішення стати лікарем для Олександра були спогади про евакуацію з Прип’яті. Саме як в лікарні проводили дезактивацію, тобто засоби та методи, які були направлені на ліквідацію радіаційного забруднення. Олександр добре запам’ятав, як це відбувалося:

  • всю сім’ю обливали з бранзбойта холодною водою, щоб змити радіацію зі шкіри;
  • промивали усім шлунки;
  • болючі уколи, які робили тупою багаторазовою голкою.

Сім’я провела багато днів у лікарні, які запам’яталися на усе життя малому Сашкові. Дані події також вплинули на підсвідомість майбутнього лікаря.

На перше вересня дев’ятого класу це рішення уже було твердим і непорушним.

Олександр завжди любив читати, проживаючи у селі в бабусі майже кожного тижня змінював прочитані книги в сільській бібліотеці. Після того, як зрозумів, що хоче стати лікарем – інтенсивно навчався і прагнув нового і знань, що і досі супроводжує Олександра Олександровича досягати нових і нових висот.

Медичний інститут

Починаючи з 9 класу в Олександра розпочинається дуже інтенсивний процес навчання, адже в 90 – х роках вступити до медінституту було дуже важко, відбір був колосальним. Тому Олександр інтенсивно навчається і бере участь у олімпіадах для розширення знань.

В 1995 році Олександр вступив до Вінницького медінституту. Навчатися йому дуже подобалось. Здобувши знання хотілося практики. Тому з другого курсу Олександр починає практикувати хірургію у віварії. Віварій – це спеціальне приміщення де розводять і утримують тварин на яких проводять експерименти (тварини – собаки, кішки, кролики, щурі, миші). В часи навчання Олександра Олександровича в медичному інституті робота у віварії була обов’язковою, як практика отриманих знань, а також в рамках конкретної роботи.

У школі та інституті Олександр Олександрович навчався на відмінно. Поведінка була не завжди задовільною.

Разом із чотирма друзями ходили на чергування до лікарень, під час навчання, і до віварію. Дружні взаємини між лікарями збереглися і переросли відчуття братерства. Друзі також стали успішними лікарями, які практикують в Україні та за кордоном.

Про навчання в Інституті Олександр Олександрович відзивається, як про найкращі роки. Коли за одну добу можна було  навчатися, розвиватися, подорожувати, бешкетувати, займатися спортом.

У 2001 році Олександр Олександрович отримує диплом лікаря – хірурга.

Робота

Після закінчення медінституту Олександр Олександрович пішов на інтернатуру до Вінницької Першої міської лікарні як дорослий хірург на період 2 роки.

Закінився період інтернатури і Олександр Олександрович вирішує працювати за кордоном.

Олександр подає документи на роботу в Африканській країні Мозамбік і в Чехію місто Плзень (де лікар мав отримати додаткову освіту і працювати). Поїздка за кордон не відбулася адже з’явилася робота в Україні.

Сім’я

Одружився молодий лікар ще в студентські роки на 6 курсі з прекрасною дівчиною на ім’я Оксана, з якою навчалися на одному курсі.

У подружжя в 2002 році народжується син Георгій. Молодший син Захар народжується в 2004 році.

Вінницька дитяча обласна лікарня

Робота Олександра Олександровича Калінчука розпочалась у Вінницькій дитячій обласній лікарні з 2004 року. Працював на посаді дитячого онколога. На чергування виходив як дитячий хірург і паралельно працював в приватних клініках дорослим хірургом. Велика любов до хірургії і роботи лікарем взагалі спонукала Олександра Олександровича завжди вдосконалювати свої вміння. Одним із преших хірургів у Вінниці Олександр Олександрович започаткував практику лапароскопії, тобто операцій з найменшими розрізами та швидким і легким післяопераційним періодом. Працюючи лікарем в дитячій обласній лікарні міста Вінниця сумлінно виконував свою роботу.

На рік роботи у Вінницькій дитячій обласній лікарні припадало біля 250 – 350 операцій.

У 2015 році Олександр Олександрович стає завідувачем відділення Онкогематології у Вінницькій обласні дитячій лікарні. За період роботи завідуючим під керівництвом Олександра Олександровича у відділенні відбулися великі зміни на краще, відділення процвітало.

У Вінницькій обласній дитячій лікарні Олександр Калінчук працював до 2020 року.

З 2020 року Олександр Олександрович працює в Києві у великій приватній клініці імені Ю. П. Спіженко, як завідуючий відділення і хірург. 

В приватній клініці міста Київ лікар проводить 400-450 операцій на рік.

З липня 2022 року видатний хірург працює у Львові завідуючим дитячим хірургічним відділенням у лікарні Святого Миколая Першого Територіального Медичного Об’єднання Львову. До відділення, яким завідує Олександр Олександрович, потрапляють діти з плановими операціями, невідкладними операціями, з онко-хірургічними втручаннями, з торакальними  проблемами, дитяча гінекологія.

Складні випадки

У вінницькій обласній дитячій лікарні був випадок, який найбільше запам’ятався лікарю: була дівчинка, в якої основним діагнозом був лейкоз. Розвинулись супутні ускладнення – некроз кишківника. Дитина пережила велику кількість операцій. Надій не було. Велика команда хірургів, гематологів, анестезіологів доклали над зусилля і дівчинку врятували.

Складних випадків під час роботи в Києві було декілька, один із них: 10 – ти кілограмова пухлина печінки, яку видалили з половиною печінки.

Робота у Вінниці

Після зміни основного місця роботи з Вінниці на Київ і Львів, Олександр Олександрович, не припиняє роботу у Вінниці. В будні дні працює у державній лікарні міста Львова, а на вихідних оперує дорослих і дітей у Вінниці в приватних клініках “Інномед” і “Центр – В”. Крім операцій Олександр Олександрович проводить консультації у приватних клініках міста Вінниці – “Евіденс”, “Вінальфамед”, “Центр – В”, “Інномед”.

Прекрасний спеціаліст, лікар, якому не страшно довірити своє здоров’я і життя продовжує працювати і допомагати пацієнтам як дітям так і дорослим. 

.,.,.,.