8 Лютого 2023

Як народжували жінки на Вінниччині у ХХ столітті

Related

Операція під наглядом саперів: як витягували нерозірвану гранату з тіла українського захисника

Андрій В'ячеславович Верба — військовий хірург, генерал-майор Медичних сил...

Як вінницька художниця перетворює ящики від боєприпасів на витвори мистецтва

Олена Косівська — вінницька художниця з Мурованих Курилівців Вінницької...

Вінницький фотограф знайомить світ з війною в Україні

Костянтин Ревуцький — відомий вінницький фотограф, який у мирний...

До чого приводить схуднення: випадки анорексії у Вінниці

Щорічно до Вінницької обласної психоневрологічної лікарні імені Ющенка поступають...

Share

У минулому традиційна українська родина вважалась повноцінною, якщо мали хоча б одну дитину. Поява дитини була справжнім щастям, тому існував цілий перелік обрядів та традицій, спрямовані на її захист та щасливе життя. Так обрядодії складали три почергових цикли: передпологовий, власне пологовий і післяпологовий. Перші два цикли передбачали обряди з метою збереження вагітності та забезпечення успішних пологів. Післяпологові обряди проводили для захисту та очищення дитини, матері, батька, баби-повитухи. Про особливості пологів ХХ століття далі на ivinnychanyn

Передпологові обряди

Після звістки про вагітність жінку всіляко оберігали та запроваджувалась ціла низка заборон, аби під час виношування та пологів забезпечити щастя та здоров’я як дитині, так і мамі. Адже вважалось, що будь-які дії жінки тим чи іншим чином обов’язково відобразяться на дитині. При цьому все намагались тримати в таємниці до народження дитини.

В першу чергу жінка відмовлялась від роботи  у свята і неділю, також чоловік у такі дні не рубав дрова, щоб не зашкодити здоров’ю дитини. Вагітну оберігали від сварок та нервування. Вважалось, якщо жінка буде сваритись, то й дитина буде крикливою, якщо лихословити — дитина народиться заїкою. Жінці не можна було дивитись на померлу людину, бо дитина мала б білу шкіру як у мерця. А якщо помирав хтось із рідних, жінка  перев’язувала на лівій руці безіменний палець червоною ниткою. Не дозволялось бити себе по губах, бо дитина стала б німою. Навіть заборонялось дивитися, як хтось рибалить, бо вважалось, що дитина буде мати неспокійний характер.

Обрядодії під час пологів

Приймати пологи могли тільки так звані “повитухи” чи “баби”, тобто жінки, в яких наступив клімакс. З початком переймів, чоловік відправлявся до повитухи з хлібиною у рушнику.

Коли повитуха заходила до будинку, то одразу ставила свічку на підвіконні, хрестилась та читала молитву. До хати чужих не пускали, щоб запобігти “недоброму погляду”.  Для полегшення пологів жінки розстібали всі ґудзики та розв’язували вузли на сорочці, розплітали волосся. За пазуху щепили шпильку, а в ліжко клали ніж, адже вірили у магічну силу металу. Тоді, якщо прийде якась нечисть, вона вколеться та втече. Іноді металеві речі клали потім й в колиску до дитини.

До 70-х років поширеною була традиція зберігання пуповини. Її сушили та зберігали доки дитя не піде в школу, а вже тоді розв’язували, аби в дитини “розв’язались” розум, пам’ять та розвиток.

Новонародженого купали в ночвах із зіллям, що готували з любистку, ромашки, м’яти та свяченої верби. Воду з першої купелі виливали у непрохідному місці, щоб люди не топтались по долі дитини. 

Після завершення пологів повитуху пригощали, а надалі у неї зберігались тісні зв’язки з дитиною. Як зустрічались на свята, то діти несли подарунки, а баба давала гроші.

Післяпологові обряди

З появою дитини в хаті також з’являлись й певні заборони, щоб малюк зростав здоровим та щасливим. Наприклад, не можна було ввечері заглядати у вікно будинку, де є маленька дитина. Заборонялось позичати речі з хати після заходу сонця, щоб ніч була спокійною. На ніч та на свята не вивішували пелюшки на дворі, бо дитина спати не буде.

Поширеним був звичай вшанування матері й новонародженого, який називали “родини”. Приходили виключно жінки. Вони приносили калачі, мед, тканину, хліб чи цукерки. Натомість гостей пригощали кашею, капустою, калачами, пиріжками, медом та горілкою. При цьому намагались триматись далі від дитини, не зловживали надмірною увагою та захвалюванням. А іноді на “родинах” не показували ні матір, ні дитину, поки 40 днів не вийде. Святкували скромно, адже головним у цьому звичаї було показати радість, висловити побажання й обдарувати гостинцями породіллю та немовля.

.,.,.,.