Олег Чорногуз — відомий український письменник-сатирик, публіцист, журналіст, заслужений діяч мистецтв України. Його твори перекладалися й видавалися англійською, болгарською, естонською, грузинською, литовською, польською та іншими мовами. В Україні Олега Чорногуза вважають основоположником сатиричного роману. Далі на ivinnychanyn.
Раннє життя Чорногуза
Народився 15 квітня 1936 року в селі Іванів, що у Вінницькій області. Зростав у родині ветеринара та домогосподарки. Сам Олег був тринадцятою дитиною в сім’ї. Освіту здобував у місцевій середній школі, але так її й не закінчив, оскільки хлопця виключили за перші сатиричні вірші, що висміювали високопоставлених осіб, зокрема вчителів і директора школи. Він також тут разом з товаришами створив першу сатиричну стінгазету.
Навчання продовжив у Станіславській школі в Івано-франківській області, де й завершив всі десять класів. Творчу діяльність продовжував, але тут хлопця вже не виганяли. Далі пішов у військове училище, але через деякий час вирішив все ж таки пов’язати життя з письменництвом, а не з автоматами. Тому вступив у Київський університет ім. Тараса Шевченка, на факультет журналістики.
Висвітлював проблеми через гумор
Вперше почав публікуватись у калинівській районній газеті. Чорногуз під псевдонімом Семен Довгий надсилав віршовані гуморески, фейлетони і байки. За героїв своїх творів Олег Чорногуз обрав спекулянтів, нероби п’яниць й інших неприємних осіб які зустрічались в Іванові.
Резонансною стала публікація “Герої” темних ночей”, де оповідалось про іванівських розбишак на чолі з Леонідом Пахалковим, що навідувались у місцевий клуб, аби вчинити чергову бійку. Жителів Іванівки закликали до опору, щоб поставити цих хуліганів на місце та відвоювати право на спокійні вечори у клубі. Одним з авторів публікації був й Семен Довгий.
Одного разу Олег Чорногуз зустрівся із незадоволеними читачами, які побили його через замітку у газеті. Про це стало відомо, коли у газеті вийшов твір “Герої” темних ночей продовжують діяти”.
Іншим разом письменник знову постраждав за гостре слівце. Написавши повість “Голубий апендицит”, де описав бюрократію у сфері медицини, Чорногуз зазнав переслідування радянською владою. Цю роботу було порівняно із замахом на радянську систему охорони здоров’я. Відтоді заборонили друкувати не тільки повість, а й інші роботи письменника, якого занесли до так званого “чорного списку”.
Можливість друкуватися Чорногузу повернув Павло Загребельний, який відстояв роман “Аристократ із Вапнярки” перед головним редактором видавництва, та допоміг вийти у світ черговій літературній праці Олега Чорногуза.
Кар’єрний ріст
Набравшись письменницького досвіду у районній газеті, Олег Чорногуз влаштувався працювати фейлетоністом до журналу “Перець”, який був одним із найвідоміших сатирично-гумористичних ілюстрованих часописів СРСР. Тут він провів наступні двадцять років життя та “дописався” до посади головного редактора.
Творча спадщина
Серед написаних письменником творів було вісім збірок сатири й гумору: “Моральна підтримка”, “Портрет ідеалу”, “Сіамський слон”, “Веселі поради”, “Між нами кажучи”, “Сповідь старого холостяка”, “Як доглядати Зевса”, “Плата за любов”. А також п’ять книг публіцистики: “Українські колобки”, “Українські кентаври”, “Діти колонії”, “Куди вас несе, “Брати наші” та “Рабів на бал не запрошують”, яка була написана під впливом російської агресії у 2014 році.
Одним з найпопулярніших творів стала “Книга веселих порад”, яка неодноразово виходила накладом 115 тисяч примірників і у перекладі різними мовами. У творі зображуються різноманітні випадки з особистого та суспільного життя людей.
Автор у гумористичній формі дає поради як поводитися в кіно, як затримати грабіжника, як розгадувати сни, як дізнатися про походження свого прізвища, як запрошувати в гості, про що розмовляти в гостях, як розгадувати кросворди, як грати в більярд, як поводитися в черзі, як позичити гроші, як відповідати на телефонні дзвінки та багато іншого. Для кожного випадку розписана окрема глава.
